видатніші. Одне тільки закарало бориславських тузів, — це дорогітня очистки того воску; його дестиляція при діланню сіркового квасу і інші процеси, потрібні для вироблення з тої жовтої, землянистої маси білого парафінового воску, коштували багато; ціна парафіни, хоч значно висока, не могла таки приносити фабрикантам великих і швидких зисків. Аж ось в тій потребі, мов помічний янгол з неба, являється вигадливий бельгієць із своїм винаходом! Вироблювання церезини, — пише він у своїм оголошенню, — стоятиме дешевше, ніж вироблювання чистої парафіни. Далі, церезина має запевнений збут в Росії. А ще винахідник — бельгієць! А бельгійці, відомо, народ статечний, діяльний, на котрого можна спуститися, — не те, що вітрогони французи або швіндлери[1] німці! Значиться, зиск швидкий, і великий і певний!
І Герман і Леон, прочитавши Ван-Гехтове оповіщення, негайно написали до своїх аґентів, щоби старалися розпізнати це діло, розвідатися про умовини, і обіцяли в разі корисних виглядів самі приїхати до Відня і довершити торгу. Та тільки ж агентом Германа був якийсь солідний німець-ґешефтсман, що хоч лупив з Германа добрі гроші, зате вже і вмів походити коло його діл у Відні. Він, одержавши Германове припоручення, пішов з ним прямо до Ван-Гехта, поспитав його про умовини, поторгувався дещо і, випросивши у нього, що задержить в тайні їх вступну умову, обіцяв йому, що найдалі за тиждень, за два, приїде й сам підприємець і довершить з ним згоди. При тім аґент запевнив Ван-Гехта, що Герман
- ↑ Швіндлер — шахрай.
