Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 10. Повісті (1957).djvu/425

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

плечима стояв Герман, це видавалося йому зовсім природно і мусило так само видатися й кожному другому) і якби опісля, може в самім розгарі їх боротьби, прийшли жандарі, закували мого Мортка, на віз і везуть в параді через Борислав, це мусіло б бути заохотою для ріпників, це мусіло б їм додати нової сили й надії, мусіло б збудити в них переконання: таки і ми щось можемо! Таки й нам хоч часом щось удасться, коли правда по нашім боці!“ Він сказав свою думку Матієві, і Матій радо пристав на це. І справді, в кількох днях, то через Деркача та Побігайка, то через братів Басарабів, то й через самого Бенедя, майже всі робітники в Бориславі знали про Матіїв процес, по всіх кошарах говорили про нього, висловлюючи найрізнородніші здогади про те, як то він скінчиться. Загально дивувалися смілості Матія, що він поважився ще раз піднімати процес на власну руку, коли прокураторія від нього відступила, і це у великій мірі загострювало його цікавість. Правда, швидко нові і далеко важніші події заняли увагу робітників, але все таки і з цього посіву якесь зерно упало і мусіло з часом дозріти.

А між тим приготування до робітницької війни швидко кінчилися. Брати Басараби наглядали над перевозом закупленого в Дрогобичі хліба, пшона і іншої живности до своїх потайних складів в Губичах, на Бані і в Тустановичах, де вже також замовлені були ґазди, котрі мали щодень довозити певну означену скількість живности до Борислава. Закуплено три величезні кітли, де мала варитися каша для робітників; навіть про полотно на шатра не забули побратими, щоб було де