від Ван Гехта про фабрику, заложену Леоном. Оба станули око в око. Герман показав Леонові телеграму: вагон церезіни придержано. Суд видав наказ арештувати Шеффеля і опечатати фабрику церезіни. А Ґотліб? Герман усе-таки любив свойого одинака, хоч і не такою звірячою любов'ю, як Рифка. Всі троє, порозумівшись, сідають до повоза і мчать до Борислава, щоби спасти Ґотліба і Фанні, яка грозить, що смерть собі заподіє, коли Ґотліба стріне нещастя.
Двадцять гуртів робітників, зібраних побратимами, мов вовки з кошари, розходяться по всіх кінцях Борислава.
О дванадцятій мають узятися до праці. В огні мають станути всі шиби, всі магазини. Бенедьо має підпалити фабрику церезіни, а його помічники — цистерни і магазини. Міський годинник б'є північ. В Бенедьові борються два почування: одне каже нищити ворога, друге каже здобувати долю на іншій дорозі. Під фабрикою помічає, що загубив кресало. Біжить до хати, і, коли хоче вийти, бачить цілу долину, засіяну вогнями. Могутні стовпи пожежі ростуть на очах, наче великани в казці. Вихор кидає вогнем і роздуває його ще гірше. Вогнів чимраз більше. Великани ростуть і зливаються в одне море. Величезні язики хитаються на всі боки. Рев вихру скріпляє горіння вогню. Це сміється Борислав. Але то що? Фабрика починає горіти! Бенедьо біжить туди і бачить, що крізь вибите вікно вилазить Ґотліб. Рівночасно появляються з одного боку Герман, Леон, Фанні і Рифка, з другого — робітники, що саме підпалили цистерни і
