стільки в нас говорять, була причиною того, що вони так довго тягнули справу. Ні, мої панове! Хто знає, скільки прикростей, трудів, тривоги й понижень приносить нашому селянинові, темному й несміливому, всяке найменше зіткнення з «панами», а тим більше всякий процес, той признає, що засуджувати цього селянина в якійсь особливій схильності до процесів було б просто смішно. А якщо, проте, ці люди вели таку довгу й завзяту боротьбу, не вагались руйнуватися для неї та йти на багнети вояків, то чи можете сказати, панове, на сумління, що спонукали їх до цього низькі, підлі, звірячі, кари гідні мотиви? Моє сумління каже інакше. На мою думку, ці люди, темні й зневажені, шукали правди та справедливості, яка давно, давно, мов муха в павутинні, застряла в сіті безчисленних патентів і розпорядків. Коли вони, незважаючи на двадцятилітні труди, не могли її розмотати, вдалися до останнього шляху, того самого шляху, до якого не раз вдавалися великі герої і далеко більше освічені суспільності, — апелювали до сили, і сила їх також поборола. Без уваги на те, що наш розум може думати про цю поведінку, наше почування, наше сумління, панове, не може відмовити йому і признання симпатії. В нашім часі, що загруз в егоїзмі й матеріалізмі, бачити людей, які відреклися своїх вигід і інтересів, а шукають загинувшої правди, справедливості, — це підносить, мої панове, це освіжує і ублагороднює, хоча б ці люди були в полотнянках або навіть у лахманах.
Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності, ані тіні фразеології або погоні за ефектом, ані крихти розчулення або іронії: в кожнім слові чути було щире переконання, чисту, мов кристал, правду. Багатьом жінкам сльози мимоволі текли з очей, а одна з обвинувачуваних, піднісши вгору руки, сказала голосно, словами, перериваними плачем:
— Нехай благословить тебе Бог, ти, Божа дитино, що так за нас, бідних, промовляєш! Нехай Бог благословить тебе!
Однак, голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали. Чим ближче до кінця промови, тим більше він ріс і могутнів, тим більше збирав почування. Торкаючися слів прокурора про поширену по всім краю шкідливу й небезпечну конспірацію, він указав її не під сільськими стріхами, але в багатьох палатах, в парламентарних залах, у кан-
