мені сьогодні так якось маркітно, так якось сумно на душі!
— Що тобі, мій дорогий? — з сердечним співчуванням запитала Регіна, пестячи руками його чорне, блискуче волосся.
— Починаю бути забобонним. Починаю лякатися власних снів, — сказав Владко, випростовуючись і заглядаючи їй глибоко в очі.
— Що ж тобі такого снилось? — запитала Регіна, обіймаючи його шию.
— Снився мені брат Начко, — сказав з якимсь жалем у голосі Владко, — і такий чорний, такий чорний, мов земля. Він стояв передо мною німий, з затуленими устами, з нерухомими скляними очима — страшний. А в тих очах застиг вираз такого болю, такої скарги, такого невисловленого докору, що мене аж дрижаки пройняли всього. І що найдивніше, цей сон переслідує мене від самого ранку; страшна постать брата постійно, мов опир, стає передо мною.
— Бог з тобою, Владко! — крикнула Регіна. — Які страшні речі ти говориш! Правда, в своїм щасті ми забули про твого брата, і не дивно, що він мусить мати жаль на нас. Але не бійся, незабаром уже вернемось до Львова, і я даю тобі слово, що доложу всіх старань, щоб затерти цей жаль в його пам'яті. О, я буду для нього зразковою братовою!
— Так, так, Регінко, — сказав Владко, відгортаючи їй з чола нависле волосся і цілуючи це ясне, блискуче, мов слонова кість, чоло. — Будь для нього доброю братовою. Золотий це хлопець, і, певно, полюбиш його, коли пізнаєш його ближче.
При тих словах Регіна, сама не знаючи чому, спаленіла живішим рум'янцем і відвернулась. А нараз скочила на рівні ноги і крикнула, плещучи в долоні:
— Маю! маю, маю його! Маю кленя! Подивися, Владзю, подивись, як танцює по воді, як головою киває, як повітря ликає! П'яний, їй-богу, п'яний!
— Дійсно, ти перемогла! — сказав Владко, нахиляючись над воду, де в шалених плигах кидавсь по поверхні клень, описуючи блудні кола, чимраз вужчі, але зате чимраз швидше, тонучи на дно, то знову випливаючи на поверхню. — Ти впоїла бідне звіря, але що тобі з цього? Як його зловиш?
— Е, то вже не штука! Шукай лише довгої й добре вилястої ліскової тички. Напнемо на неї мою сіткову хустку, і риба буде наша.
