з брата, придивляючись до його з величезною цікавістю. Потім почав звільна, на пальцях, наближатися до нього, немовби лякався збудити сплячого. Коло стола стояло друге крісло з поруччям — його крісло. Сів на ньому і, сідаючи, кинув оком на останній лист Начка, адресований до нього. Та не читав його. Впали йому лише в очі грубими буквами написані слова вірша Словацького і, мов цвях, застрягли в його голові.
— Коли Лель помре… — вишептав він у забутті і, звернувшись обличчям до брата, сів у тій самій, що й він, позі.
— Коли Лель помре… помре… помре… — шептав він щораз тихіше, щораз повільніше, вдивляючись в чорне, печаттю смерті назначене обличчя брата…
Досить довго ждала Регіна на вулиці на поворот Владка, врешті не могла довше витримати. Незважаючи на прикре враження, яке викликав у неї гострий тон останнього Владкового слова, встала і ввійшла до кам'яниці. Вона знала з Владкових описів, де було спільне їх колись помешкання, отже, йшла просто і не потребувала питатись нікого. Дивна тиша у всій кам'яниці немило вдарила її, а при вході до Начкової кухні навіть дрижаки пройняли її. Ще більше вдарила її могильна тиша, що панувала в тім помешканні, де мусив лежати хорий і куди недавно увійшов Владко. Страшна думка блиснула в її голові. Вона вбігла до спальні і нараз стала остовпівши, заламавши руки над головою. Один голосний, роздираючий крик — і Регіна впала зомліла коло ніг Владкового трупа. Її крику ніхто не почув. Щойно по хвилині знетерпеливлений жданням фіакр прийшов до кімнати і, побачивши страшний вид, закликав людей з вулиці, що привели до пам'яті Регіну й відвезли її до Владкового помешкання.
Братів поховано разом. Регіна стала спадкоємницею їх маєтку та їх думок. У скромній глухій закутині, гірськім сільці, живе вона, віддана господарській праці й вихованню єдиного сина-посмертника, що колись має наново розпочати і дальше вести працю, яку розпочали його батько та стрий і так нагло в самім початку перервали. Ціле сільце знає ту струнку ще, бліду й сумну постать, що завжди ходить у жалобі і завсіди готова помагати кожному хорому, терплячому й нужденному. З її скромного дому пливуть добродійства, пливе освіта на всю околицю. Тут є і шкілка і народна читальня, тут є аптечка з найпотрібнішими ліками для хорих; тут селянки
