всяке щире та просте чуття, а нарешті прибиту стараннями за хліб, за наживу, де першою жертвою падала, звичайно, любов, а на перший план виступав класовий чи власний інтерес. І він по скінченню семінарії «з фамілійних обрахунків» оженився з панною «деканівною», значно старшою від нього, яка вдодатку показалася давно вже не панною, жив з нею, як з ворогом у одній хаті, тим більше, що вона була безплідна, нарікав, що, не будь вона, він був би висвятився в целібаті і був би тепер єпіскопом, а коли вмерла, забравши двадцять літ його життя, поховав її без жалю, як ненависну заваду. І кілько то їх подібних буває між його собратами! Жиють і або заглухнуть зовсім у буденних клопотах, або каються та сердяться весь вік на себе, на жінок, на все окруження, шукають чогось і не находять нічого, ані спокою, ані задоволення. І він завидував тому мужикові, якого життя складається так просто й натурально, хоч при тім так виїмково й цікаво. Він подобрів і почав збирати метрики й прилади до писання, коли нараз пригадав собі, що властиво нема ще панни молодої, без якої не можна писати протоколу.
— Ну, а де ж твоя панна? — запитав він, та Кость, не відповідаючи, побіг до кухні, де вже добру хвилю сиділа Галя і розмовляла щось зі старою Климентовою. По хвилі вона ввійшла до попівської канцелярії. Була в панськім, хоч зовсім простенькім убранню, троха зарум'янена, але без змішання і заклопотання. О. Квінтіліан уклонився їй чемно, просив сідати, а обертаючися до Дум'яка та його сватів, сказав коротко:
— Вийдіть і заждіть на ганку.
Кость Дум'як вагався якусь хвилю.
— Ну, чому ж не йдеш? — гримнув о. Квінтіліан. — Не бійся, я ж тобі панну не вкушу, будеш її мати цілу!
Дум'як щез за дверима.
О. Квінтіліан обернувся до панночки з чутливим батьківським видом і, усівши на широкім кріслі проти неї, довгу хвилю глядів їй в очі та хитав головою.
— Панно Галю, — обізвався нарешті, — і що се ви робите? Як молода пташка, вилітаєте з теплого гнізда, та й куди, на яке? Чи вам батьківська хата збридла, материнська рука не мила, пановання надоїло, що ви отак легкомисно хочете покинути своє місце, свій стан, своє ім'я і спуститися до хлоп-
