ства і запомагання арендарів. Та люди сміялися з тих промов, кепкували з Дум'яка та Яця Коваля, а деякі попівські підлизні заскаржили їх перед о. Квінтіліаном, що мішаються в проповідницьке діло. О. Квінтіліан одної неділі прийшов і сам послухати Дум'якової проповіді, а чуючи, що він замість простого збриджування людям горілки і поклику на образу Божу звертає увагу людей на такі речі, як приспорювання доходу панам через підпирання їх пропінації, збіднювання селянства та оглупіння п'яниць, заборонив йому говорити в такім дусі, твердячи, що се вже не свята, богоугодна тверезість, проти якої й він не має нічого, але «політика» — того слова тоді, попікшися на «мартовій горячці» 1848 р., всі галицькі інтелігенти дуже боялися — і простий бунт. Дум'як спротивився тому.
— Як же, єгомость, бачите самі, що нарід допивається до згуби. Думаю, що се ваша річ остерігати і навіть примусити його, аби отямився.
— Моя або не моя! — гордо відповів о. Квінтіліан. — А тобі зась! Вже я їм, п'яницям, не стілько говорив, та хіба вони послухають?
— Приводіть до присяги на тверезість, — мовив Дум'як.
— Ага, мудрий ти, а блазень при тім! — крикнув о. Квінтіліан, впадаючи в роздразнення. Ти знаєш, чим то пахне? Нехай лише пан комісар і пан староста довідаються, що тут у мене пощось ведуть людей до присяги в церкві, то зараз скажуть, що то русини бунтуються, святять ножі, аби різати панів і цісарських урядників. Ну, мався б я спишна, якби був такий дурень і послухав твоєї ради. Чекали б мене кайдани, тюрма, суди та каземати. От якого ти мені добра бажаєш!
— Опам'ятайтеся, єгомость, — добродушно всміхаючись, мовив Дум'як, — хіба ж то яка політика, коли ви будете на проповідях упоминати до тверезости, а тих, що хочуть заректися сеї погані, будете доводити до того, аби добровільно заприсягли свою обіцянку в церкві? Чи може вам хто за се якесь зле слово сказати? Я думаю, що не може.
— А я думаю, що ти дурень і для того таке говориш. Коршма — се часть панського маєтку і пропінація — часть панського доходу та й цісарського скарбу. Хто хоче урвати доходів панам і цісаревому скарбові, той най виступає проти
