себе. Приніс коновку води, на дні якої знаходилася пляшка з вином. Дівчині обмито рану, що показалася зовсім легкою; вино покріпило її, як також і Калиновича. По хвилині сторож приніс у бляшаній мисці бульйон і два шматки м'яса. Доки незвичайні гості їли, сторож, сівши обік них, оповідав, що діється на світі.
— Нехай Бог боронить, що там за страхіття! Заборонено всім показуватись на вулиці. Військові вози возять трупи з барикад і з ринку до труп'ярні. Може, Гаммерштейн схоче робити трус по всіх домах, шукати зброї та схованих повстанців. В усякім разі ви, панство, можете в цій бочці бути безпечні, знайти вас тут ніякий трус не зможе, але й виходити звідси на світ зовсім не можна, доки все не втихомириться. Ратуша, театр і університет горять без перерви; вояки стоять коло пожару і не дозволяють нікому рятувати.
— Ну, то вже й до нашого помешкання нема чого вертатися, — промовила з сумом дівчина. — Коли ми сьогодня вранці виходили з батьком із нашої кімнатки на піддашші в театральнім будинку, то батько мовив мені: «Ганю, здається мені, що останній раз бачу ці стіни!» І мав слушність. Бідний батько!
І вона знову залилася рясними сльозами.
Короткий був роман старого канцеляриста й бідної, бездомної сироти. Коли все втихомирилося, обоє залишили свою криївку, сердечно подякувавши милосердному сторожеві. Калинович предложив Гані замешкати в нього, а властиво в тієї господині, у якої він винаймав одну чисту кімнатку в малім партеровім дімку на Голуб'ячій вулиці. Ганя пристала на цю пропозицію, бо, оставшися без батька, без свояків і знайомих, не знала куди звернутися в тих бурхливих часах. Калинович став її другим батьком, а по кількох місяцях і чоловіком.
Тихі щасливі дні попливли тепер у дімку на Голуб'ячій. Побоювання Калиновича, що втратить посаду після спалення старої бухгалтерії в ратуші, не здійснились; навпаки, наслідком якоїсь невідомої протекції він одержав посаду при податковім уряді з значно підвищеною пенсією. При молодій жінці віджив старий канцелярійний міль, відмолодів і почав ясніше на світ дивитися. Щоденні розмови з Ганею розбуджували в його душі нові, незнані досі почування, розвивали навіть його розум, бо ж, незважаючи на своїх 45 літ і скінчені німецькі школи, бідний чоловік не прочитав у своїм житті майже ні
