Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 11. Повісті (1960).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

чником, що чогось сміявся, голосно побрязкуючи ключами від тюремних казень. Побачивши братів, що надходили до нього, він засміявся ще голосніше:

— Ге, ну, цувакси![1] цувакси! А, гості до нас, вітайте! Та до сто чортів, звідки ви витрусили таких рекрутів?

— Ну, ну, — сказав стражник, що проводив арештантів і, йдучи за ними, встиг по складах вичитати з паперу їхню вину, — не дуже турбуйтеся ними. Малі вони, малі, але не абиякі пташки! Бачите: за крадіж і скалічення! Це не жарт!

І показав веселому ключникові папір.

— Ф'ю, ф'ю! — скрикнув той, роблячи раптом поважну міну. — Коли так, то вибачайте. Таких панів треба з честю прийняти. Заждіть, мої панство, зараз візьму вам міру, якої шибениці для вас буде треба!

При тих словах видобув із кишені дерев'яний складаний лікоть, розпустив його і наблизився до Начка, ніби дійсно з наміром зняти з нього міру. Переляканий хлопець здригнувся і притулився до брата. Хотів крикнути, але голос завмер йому в грудях.

— Ходи сюди! — заверещав ключник, від якого чути було сильний запах горілки. — Вмів ти один з другим заробити на шибеницю, то дай же собі спокійно зняти мірку.

Присутні вояки і стражник, що привів арештантів, стояли мовчки, задихаючись від сміху над оригінальним жартом ключника. Та хлопцям було зовсім не до жарту. Холод, ослаблення, понуре оточення — все те пригнобило їх; в огиднім жарті бачили вони страшну дійсність і подавалися назад перед натиском ключника. Щойно Владко, поглянувши довкола, побачив розсмішені обличчя і зрозумів, що діється. Але замість того, щоб розвеселитися, він обурився цим жартом, що їх обох пройняв на мить такою тривогою. Його чорні очі загорілися, мов два вуглики, кулаки стиснулися, а коли ключник, все ще з грізною міною, приступив зовсім близько до нього і нахилився, щоб приложити лікоть, Владко з стисненими кулаками кинувся на нього, б'ючи його в лице, в бороду й груди щосили та кричучи уриваним, приглушеним голосом:

— Собако! П'янице! Ось тобі! Ось тобі! щоб ти знав, як жартувати!

 
  1. В тюремному жаргоні означає особи, що свіжо прибувають до тюрми.