Ах, ти не Боже створіння! Але буде вам там, не бійтесь! Пізнаєте ви, що це Семко Туман! А я, певно, не буду такий дурний брати вас до іншої казні. Ого! Нехай вас і повбиває! Ще як почую ваш вереск, то втечу на другий коридор, щоб нічого не чути. Я вам не пан керкермайстер, що милосердиться над кожним волоцюгою, немов над рідним братом! Ану, беріть собі солом'яник, подушку, коц і простиню тут, із цієї купи!
На коридорі другого поверху лежали великі купи реквізитів: соломою напханих арештантських солом'яників, таких самих подушок, ніби чистих простинь і сивих вовняних коців. Хлопці взяли подушку, коц і простиню, але солом'яника, незважаючи на всякі зусилля, не були в силі піднести.
— То мені злодії! Навіть солом'яника не можуть собі занести! — гнівно крикнув ключник і досить сильно вдарив одного й другого зв'язкою ключів по плечах. — Ну, руш до казні!
І він пішов наперед коридором, щез у темній фрамузі грубого муру, в якій були цілком чорні, дубові двері, оковані довкола й навхрест грубими залізними штабами, з малим віконцем посередині, забитим бляхою, рідко подіравленою, мов друшляк, а крім того, замиканими з коридору залізними дверцятами, забряжчав масивною залізною колодкою, потім відімкнув замок у дверях і, відчиняючи їх, впустив братів по одному досередини з криком:
— Цувакс! І ще цувакс!
І при тих словах не занедбав дати одному й другому знову зв'язкою ключів по плечах, і то так сильно, що хлопцям аж сльози в очах стали. За арештантами й ключник увійшов до казні, полишаючи двері за собою відхилені.
Казня під номером 44 була однією з кращих у всім закладі. Вже те одно, що знаходилась на третім поверсі, було корисне: була нижчою, вікно мала більше й доступніше, отже мала більше світла й виду, ніж казні на другім поверсі, а тим більше на першім. А втім, була це казня зовсім малих розмірів, мала заледве шість кроків здовж і чотири вширшки. Попід стінами по обох боках вікна стояли два тапчани, один застелений, а другий з голих дощок. У протилежних кутах по обох боках дверей стояли — в однім куті залізна піч, скута в зв'язаннях залізними обручами, немов який незвичайно тяжкий злочинець, а власне на те, щоб арештанти не могли зняти верхньої частини
