лих мрій, але по короткім часі розпливались непомітно, мов рожеві хмарки в літню днину.
Правда, нікому з «товариства» не було таємницею, що брати Калиновичі походили з низького роду, що були синами вбогого канцеляриста, — а він знову, своєю дорогою, був сином убогого українського попа, — що, полишившися рано сиротами без батька й матері, якийсь час вели життя львівських вуличників і раз навіть увійшли в конфлікт з властями та ближче зазнайомилися з внутрішнім уладженням криміналу, — все це здавна було відоме від шкільних товаришів Калиновичів, і якийсь час деякі занадто горді дами пробували навіть шпигати братів у «товаристві» натяками на це їх несвітле минуле. Та брати приймали ці шпигання з такою добродушною байдужістю, такі далекі були від того, щоб ображатись або як-небудь дратуватися з цієї причини і показували таку готовість оповідати coram publico[1] епізоди з свого тодішнього життя, яке називали своєю першою й найтяжчою школою, що незабаром усім відпала охота як-небудь шпигати їх, а молоді літа братів перестали бути тією понурою хмарою, яка кидала б тінь на теперішність, але, навпаки, стали якоюсь невиразною, трохи навіть романтичною імлою, на темнім тлі якої ще корисніше відбивались симпатичні постаті братів Калиновичів.
Знали також, що вони були пізніше на утриманні в простого селянина з Вільки, якого й тепер ще оточували своєю вдячністю, обдаровували майже синівським прив'язанням, але й це не шкодило їм в очах «товариства». Хоч вони були відомі як хлопомани, одначе так мало селянського було в їх постатях, поведінці та словах, так уважно й делікатно вміли вони поводитися, коли заходила мова про переконання й погляди, що зазначували своє становище з усякою рішучістю, але також і з усякою уміркованістю, ніколи не доходячи до фанатизму й партійного засліплення, ніколи не висловлюючи своїх поглядів визиваючим робом, не кидаючи своїми переконаннями нікому в очі. Слухали їх аргументів з усміхом, але не без приємності, тим більше, що в дискусії цього роду запускалися нерадо, ніби знехочу. Очевидно, не йшло їм про пропаганду, про швидку зміну чужих переконань, але швидше про ста-
- ↑ Публічно, прилюдно.