Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 13. Повісті (1960).djvu/528

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

блискучого щасливця така погань і таке пекло, яке їм, певно, і в сні не сниться. Не знають, що до того далекого, таємного города гонять його такі фурії, котрих один вид міг би не одного з них душу заморозити смертельним жахом…

Та куди їм це знати! В їх душі сіра, щоденна жура гуде, мов джмелі, що в землі гніздяться; за тим упертим гудінням куди їм чути гудіння кусливих шершенів, що гніздяться на високих дубах?..