Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 13. Повісті (1960).djvu/70

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

закликати боярина поперед усього на громадський копний суд, дати йому можність витолкуватися, і аж потім поступати з ним так, як осудить громада при повнім спокою й розвазі. Тої розумної ради послухала тухольська громада.

Певно, ніхто в нинішнім зборі не розумів так добре важности цієї хвилі, як Захар Беркут. Він бачив, що тут ціле діло його життя важиться на вістрю громадського засуду. Та й коби то в тім засуді ходило лиш про просту справедливість, то Захар був би спокійний і покладався б цілковито на громадський розум. Але тут приходилося розважати — перший раз на тухольськім копнім суді — також інші, сторонні, а безмірно важні обставини, що заплутували справу майже до безвихідности. Захар розумів добре, що засуд, чи прихильний, чи неприхильний для боярина, грозить громаді великою небезпекою. Прихильний засуд, значить признання не так права, як сили по стороні боярина, раз на завсіди упокорить перед ним громаду, віддасть йому в руки не тільки загарбані ліси й полонини, але й цілу громаду, буде першим і найтяжчим виломом у вільнім громадськім устрою, над якого відновленням і скріпленням він ненастанно трудився протягом сімдесятьох літ. А неприхильний засуд, що вирече прогнання боярина з громади, грозить також немалою небезпекою. Ану ж боярин зуміє підмовити князя, розбудити його гнів, переконати його, що тухольці — бунтівники? Це може стягнути велику бурю або й цілковиту руїну на Тухольщину, як подібні засуди кілька разів уже стягали руїну на інші громади, що їх князі узнавали за бунтівничі і віддавали боярам та їх дружинам на розграблення та на знищення. Обидва важкі виходи нинішньої