_-_page_244.png)
Звичайно — крадене.
Тарас Шевченко.
Коли правда те, що головне значення поезії в тім лежить, що вона розширює нашу індивідуальність, збагачує душу такими вражіннями й почуваннями, яких вона не зазнала би в звичайному життю, або не зазнала би в такій силі й ясності, то думаю, що передача чужомовної поезії, поезії різних віків і народів рідною мовою збагачує душу цілої нації, присвоюючи їй такі форми й вирази чуття, яких вона не мала досі, будуючи золотий міст зрозуміння і спочування між нами й далекими людьми, давніми поколіннями.
В такій думці я подаю нашій громаді оці поеми. Дві перші належать до найстарших продуктів людського слова й людської творчости, які дійшли до наших днів. „Істар“, це виривок із старовавилонської космоґонічної епопеї, що була зложена на яких 2000 літ перед Христовим Різдвом і мала головною темою геройські діла і пригоди вавилонського національного героя Ґішдубара (Німрода).
