Серце те, що щастя найчистіше
Взнало аж через оцю дівчину.
Душу ту, що красоту душевну
Вбачила найкращу в цій дівчині,
Їй усе те віддаю, єдиній.“
Всі сказали; „Так і слід, наш брате.“
І почався славний пир весільний,
Якого ніхто ще не затямив.
Довгий час жили вони обоє,
А при них старі отець і мати,
І пішла про них широко слава,
Що не вмре до віку, не поляже.
