А друге почнімо в цій хвилі.
Зробім, щоб пізнали безглуздий свій гнів,
В нас бачили своїх природніх панів,
Щоб нас шанували й любили.
„Канчук, конфіската, відбирання прав,
Гніт, здирство, усе те, що раяв пан граф,
Тепер це є анахронізми;
Хосен з них непевний, а певний скандал.
Що скаже Европа? Перед трибунал
Історії станем які ж ми?
„Це, панство кохане, не фрази пусті:
Усе для нас мусять лишиться святі
Традиції нашого роду.
Як згодяться буки, жандарми, раби
І той наш величній девіз боротьби
„За нашу і вашу свободу?“
„Тепер органічної праці nopa!
Хай згине шляхетська натура стара,
Шляхетське недбальство й неробство!
Політика наша така має буть,
Щоб землю і серце народу здобуть,
То chłopstwo uobywatelić[1].
„На економічному полі в цих днях,
У банках, щадницях, спілках, копальнях
Чекає нас праця подвійна;
У моїм умі вже малюється враз,
Широка, багата, спасенна для нас
Політика інвестиційна.
„Кінчу. О, коби було слово моє
Мов дзвін, що заснути вночі не дає
