Цю сторінку схвалено
I
Сорок літ проблукавши Мойсей
По арабській пустині,
Наблизився з народом своїм
О межу к Палестині.
Тут ще піски й червоні як ржа
Голі скелі Моава.
Та за ним синіє Йордан
І діброви й мурава.
По моавських долинах марних
Ось Ізраіль кочує;
За ті голі верхи перейти
Він охоти не чує.
Під подертими шатрами спить
Кочовисько ледаче,
А воли та осли їх гризуть
Осети та бодяччя.
Що чудовий обіцяний край,
Що смараґди й сафіри
Вже ось-ось за горою блищать, —
З них ніхто не йме віри.
