Сорок літ ти був певний і вів
Хоч насліпо, та сміло!“
Мойсей
„Хтось говорить! Чом чоло моє
Покривається потом?
Страшно? Ні! Та по серці це йде,
Мов розпаленим дротом.“
Голос
„У гордині безмежній свій люд
Ти зіпхнув з його шляху,
Щоб зробить, яким сам його хтів, —
Чи не пізно для страху?“
Мойсей
„Хто ти, дивний? Не бачу тебе,
Та від себе не струшу!
Тільки чую, як зір твій мені
Все вгризається в душу.“
Голос
„Чи так важно, хто я? Хто зумів
Наказать колись морю,
Тому важно не хто, але що,
І чи правду говорю!“
Мойсей
Ні, не правда, що з гордощів я
Розпочав своє діло:
Тільки бачучи люд у ярмі
Моє серце боліло.“
