Хто, що, пощо? Чи це брехня,
Що ви приватно із амбони[1]
Хлопам розводите андрони
І всюди клеплете щодня,
Щоб кинули горілку пити?“
„Це правда“.
„Ну, а як хлопня
Послухає цих слів, то що
Мені з гуральнею робити?“
„Це не моя річ“.
„Отож то!
Не ваша річ! А підтинати
Мій дохід, хлопа бунтувати,
То ваша річ?“
„Дарують пан,
Роблю це не по своїй волі!
Роблю те, що духовний стан
Мені велить. В те, що на полі,
В коморі, хаті і стодолі
Хлоп робить, не мішаюсь я,
Та дбать про душі їх, вести
В життю їх шляхом чесноти,
Це, прошу пана, річ моя“.
„Е, тере-фере, моцюмпанє,
Усе те, це пусте ґадання[2],
А я кажу вам раз на все:
Хай про тверезість ту пустую
Від вас і слова більш не чую
Ні я, ні люди! Киньте це!“
