рядковані поетом Вязою. Четверта книга містить багаті реєстри королів сонячної і місячної династії, п'ята присвячена вся життю божеського пастуха Крошно, який виступає також у „Магабгарат“ і якого геройським подвигам присвячена поема „Гарівамша“. Шоста частина містить пророковання про т. зв. Каліуґу, т. є. останні страшні часи, що мають попередити конець світа, а властиво кінець теперішньої людської генерації.
4. Ваю-Пурана або в очевидно пізнішій редакції Шіва-Пурана, присвячена була первісно звеличенню бога Ваю (вітер), якого пізніше заступив бог Шіва. Про Пурану, подиктовану богом вітру Ваю, згадується не раз у старших епічних поемах „Магабгараті“ і „Гарівамші“. Ще в р. 625 по Хр. поет Бана велів відчитати собі із Ваю-Пурани опис панування династії Ґупта, що панувала ще в IV в. по Хр. Без сумніву полишилося в новій редакції Шіва-Пурани немало із старої редакції. І тут маємо оповідання про створення світу, родоводи богів і кінець світу, але все те прикроєно для звеличання Шіви, а не Вішну. Цьому богові присвячено тільки два розділи, 96 і 97, очевидно пізніша вішнуітська вставка.
5. Бгаґавата-Пурана, без сумніву найславніша в Індії з усіх Пуран, яка ще й досі має великий вплив на життя й думання многочисленних поклонників бога Вішну, якому вони моляться під назвою Бгаґават (бгаґа — предок нашого слова бог). Ця книга була також насамперед перекладена на французьку мову Еженом Бюрнуфом, що в роках 1840—47 опублікував три томи цього перекладу. Два останні томи, четвертий і п'ятий, видали Оветт-
