(гебрейська назва пекла), ви пізнаєте, що ті люди згордували Вічним.“ І коли він докінчив ті слова, земля розступилася під ними, розкрила свою пащеку і проковтнула їх обох і їх родини і всі особи, що належали до них, і все їх майно. І вони живцем пішли в Шеоль самі і все, що належало до них, і земля затворилася над ними і вони пропали з-посеред громади. І всі Ізраільтяни довкола них розбіглися при їх криках, боячися, аби земля не пожерла їх. А вогонь, кинений Вічним, пожер 250 людей, що принесли кадило.“
Як бачимо, цей розділ містить у собі два оповідання, зліплені докупи методою перекладання і зшиті, так сказати, білими нитками редакційних дописок. Одно й друге оповідання має на меті укріпити верховенство провідників уповажнених Богом, але коли в оповіданню про Датана й Абірама мова тільки про одного провідника Мойсея, то в оповіданню про Кораха Левіти, себто каста духовних, бунтуються проти первосвященника Агарона, домагаючися зрівняння всіх Левітів із станом жерців. Коли перше оповідання має виразно політичний характер і б'є на Мойсея, як на провідника народу за те, що не додержав своєї обіцянки й не дав народові земельної власности, то друге оповідання, зложене очевидно в інтересі храмових жерців і для постраху Левітів, аби не домагалися рівного права з жерцями. Коли звернемо увагу на історичні відносини, серед яких могли повстати оба ті оповідання, то нам відразу стане ясним, що оповідання про Датана й Абірама мусіло повстати в часі племінної незалежности гебрейського племени, коли те плем'я, бідуючи
