Ця сторінка ще не вичитана
І тайком я, тремтячою рукою Останній гріш їм ткну, й гадаю : Може, Хтось змилуесь колись і над тобою, І сиротятам нашим допоможе. 1886. X. о. о. „Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких квітів, Крім бодяччя серед поля. „Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу И гопсуття лиш ви відкрили. „Зависти пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любови Всіх до бою зовете ви. „Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, Ви в шинок з висот небесних Затягли пісень богиню !“ Так гнівним говорять словом Ситі судді естетичні І ридають, що засохли Давні хвилі поетичні. „Висхли хвилі, заніміло Чистеє вітхнення слово ; Як не ми його відновим, То не віджие наново". ш
