Аж четвертої ночи Ледве ноги волочить. Забризкана» захляпана, Аж по вуха вталапана, — Вид подряпаний увесь, А голодна, як пан пес. Сіла мовчки, не питає, Саламаху уплітає. Пита Русин по хвилі : „Як же пані гостили ?“ Каже Біда : „Що питаєш ? Глянь на мене, сам пізнаєш І Сербала там солене, Аж замного для мене. „Здохну, як ще туди піду ! Там, небоже, біда біду Осідлала, як коня, Ще й бідою поганя І „Як я тільки там вказалась, Між такі жидки попалась, Що мені б ще в них вчитись, Як над людьми глумитись. „Вони гар-гар : „Яка мана ? Візьмім її за гамана !“ Обіцяли три шістки, Перебили всі кістки. „Там би мені й смерть негладка, Та здибався Стефан П'ятка1), Шо СтеФан П'ятка — псевдонім письменника Ст. Коваліва - написав багато оповідань із бориславського життя,. в ник? °-ПИСУе бориславські нафтові промисли, життя робіт- 161
