Несе пачок зо сорок, Нав'язаних до торок. Іде, потом обливавсь, А так втішно усміхавсь, Що аж Русин задививсь, Йому чемно поклонивсь. „Чи купецтвом, панцю, крутиш ?и Панок каже: „Я звусь Лукич1). Я не купчик, підрядчик, Але „Зорі“ впорядник. „Чи бач, дядьку, як плигаю ! Все письменство я двигаю, Драми, казки, поемки, Віршів три оберемки. „Від Карпенка і Чайченка, Подоленка, Школиченка, Жука, Жарка і Панька, Ще й від Кримського Хванька „Від Кенира сто-дві байки, Ще й від Пчілки, Лесі, Чайки, Зірки, Дарки, Монтаря, Дрозда, Щогля й Комаря“. Каже Русин : „Що за зміна ! Розмахалась Україна 1“ Зняв клепаню з голови : „Боже вас благослови !“ !) Мова йде про Василя Лукича, довголітнього тора „Зорі“, що жив в Станіславові. В „Зорі“ він дуже багато творів письменників - наддніпрянців, : воду цього галичани робили йому закиди. 164 редак містив з при-
