Але як побачив кривавий ніс і рот пухнатий, То й самому душа забігла в п'яти. Навіть Наум Безумович, славний дипломата, Не вміє ніякої поради дати ; А сам князь зо страху аж поблід, Бо бачить, що тяжко бунтівників покарати як слід. Але, що бияко-тако інших оживити, Почав так говорити : „Господинове, скажу вам сміло, Було б це дійсно богоугодне діло, Тих бунтівників не'„Другів“ ізбіеніє, Але кому ж знов миле носа толкновеніе ? Не зле було б також злого духа з них нагнати, Але кому ж за те хочеться по пиці брати ? А що до істребленія врагов, То скажу просто — шкода грішних зубов ! За тим з одного боку, Коли ми вже тут зібралися раз до року …“ Але втім Ковальський Міх На дивне диво для всіх, Забувши для князя всяку реверенцію !), Сказав йому страшну імпертіненцію2) : „Хоть ви й князь рутенський, але скажу вам правди слово, Хай вас чорт пірве і вашу промову ! Таже повинні ви хоч настільки розуму мати — Наперед подумати, що хочете сказати, А не плести нам тут сухого дуба, Коли бачите, що всім нам грозить згуба“. * *)*) Реверенція — пошана.
- ) Імпертіненція — зухвалість, грубіянство.
184
