Це патрам на радість, а Русі на плач Були, мабуть, Lacrimae Christi1). 18 лютого. А там в семінарії що це за рух, За гамір, за публіка 2) ? З свічками повзуть настоятелі вкруг, Між собою шукають чоловіка. 19 лютого. Ах, отче Мільницький3), н*е так вас черкнув Той „писар“ по носі бездарно, Як поступком своїм ви власне своє Ім'я замазали негарно. 20 лютого. Вам честь, молодії алюмни 4), брати, Що встали за правду так сміло. О, щоб святе знам'я : „Все з правдою йти !“ Повік перед вами ясніло !
- ) Сльози Христові. — Натяк тут на чисто католицькі
обряди, що Василіяни почали вводити в унію. -) Публіка — скандал о др. Мільницький був назначений редактором попівської газети „Галицкій Сіонь“. А сталося це так Під впливом Сильвестра Сембратовича, будучого митрополита, в газеті „Рускій Снить“, що стояла на у слугах церкви й єрархії, була поміщена стаття, в якій гостро скритиковано ведення львівської духовної семінарії і цілу врархію. Митрополит Йосиф Сембратович звільнив редактора газети з посади ректора духовного семінара і закрив „Ру- скій Сіонт»“. Натомість о. Мільницькому доручив видавати „Галицкій Сіонт»“ Ця газета, викликавши незадоволення між питомцями духовного семінара, була 1883 р. закрита, а відновлено „Рускій Сіонь“ Розуміється, і редактор о. Мільницький постраждав на своїй кар'єрі.
- ) Алюмни — питомці духовного семінара.
220
