Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/266

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

„Сором же, голубочко, Февросіє любочко ! Як сусіди зловлять раз, Обсміють, обмовлять нас". „Взнали вже, мій синчику, Взнали все, русинчику 1 Наче біс їх всіх жене, Підняли на сміх мене. І плюють і лаються, Ще й побить збираються". „Ти сама, голубочко, Февросіє любочко, Вшанувавши день святий, В зуби їх телень та бий !" „Я й не сплю, мій синчику, Не мовчу, русинчику. Серджуся, що й дзусь собі Плюнуть — обітрусь собі, Копнуть — я не лаюся, До землі хиляюся“. „Дрантя ж ти, голубочко, Февросіє любочко, Дрантя, не красавиця ! Треба геть поправиться". „Поправляюсь, синчику, Захожусь, русинчику : Віддаю юстицію Під дозір в поліцію, Обриваю армію, Завожу жандармію".