Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/327

II. ВЕЛИКДЕНЬ.

Я.

Великдень! А ти нині, хлопче, в шинку?

Він.

А де ж маю бути? Ще добре, що ту

Посидіти ось супокійно дають,
А вип'єш що, з хати на двір не женуть.

Я.

Великдень! Від самого досвітку чуть:

Воскреснії дзвони гудять та гудуть!
А звичай наш каже старому й малому
В той день бути дома.

Він.

 Нема в мене дому.

Я.

Ну… дому нема, збудувати не вспів…

Та ні, я не теє сказати хотів,
А те, що, діждавшись воскресної днини,
В родині пробудь.

Він.

 Я не маю родини.

Я.

Га, так, твоя правда! Не маєш родини!

Чи також не маєш дівчини-дружини?
Вона розговорить, вона приголубить —
У неї б пробув…

Він.

 Хто бідноту полюбить?

В господаря вчора весь день я робив.
Над вечір, що згода, мені заплатив —