Нещасне село те і місто, Де в муках, в пониженню жид,— І горе землі тій, як стане на неї Обома ногами Давид ! 1883. II. ПІР'Я Розвіяне злими юрбами, Мов снігу платки з-над руїн, Летиш ти до хмари з вітрами, О, пір'я з жидівських перин ! Мов сніг, ти летиш аж до хмари, Вкриваєш поля, мов килим, О, свідку великої кари, О, пір'я з жидівських перин ! Знать, бачити горя не хочеш, Що ми тут в тій хвилі терпим, Сніжними крильцями тріпочеш, О, пір'я з жидівських перин ! Як грубі мужицькії руки Рвуть наше добро без причин І нам завдають люті муки — О, пір'я з жидівських перин І Як наші хати розкидають Аж геть до послідніх делин1), Як наші шинки розбивають — О, пір'я з жидівських перин ! Ввесь город від краю до краю — Руїна одна, плач один І Гляди ж на тих варварів зграю, О, пір'я з жидівських перин ! А) Делина — бруси дерева*
