„Сюди проведіть патріярха, Тут мусить схилитися він, і так, хоч і як по-неволі, Віддасть мені царський поклін“. І Якова в царські покої Вели — ішов прямо він скрізь, Аж перед низеньке одвір'я… „Туди к Фараону пролізь !“ І бачучи хитрість єгипську, Старий патріярх зупинивсь… Сміються в душі єгиптяни, Він Богу в душі помоливсь. І сталось… Свою громовладну Правицю Єгова простер : Стіну, мов марну павутину. Згори аж додолу роздер. Крізь блискіт і куряву й гуркіт, Спокійний і прямий, немов Та пальма в степу, патріярх наш Перед Фараона війшов. А цар затремтів і, поблідлий, Припав патріярху до ніг… „Великий твій Бог !“ — він промовив, А більше промовить не міг. Тямуйте ж цю давнюю повість Ви всі, що хотіли б нагнуть Жидів на новії закони, Вести на неходжений путь ! 119
