„Жили ми з собою, як Бог приказав, Літ десять. Минали, нас біди. Сим-тим торгували, торг добре ішов… Зробили три „чеснії кріди“ 1). „І добре на них заробили. Вже ж я Не дармо молилася Богу ! Дітей у нас троє, хотілось би їх Направить на чесну дорогу. „А втім приплило щось до мужа : почав Мовчати і думать щоночі : Не спить, то зітхає, то встане, то щось Таке несуразне мурмоче. — „Ти що це,— питаю,— Елькуно, не спиш?“ „Та так, мені важко щось, Малко“. — „Чого ж тобі важко ?“ — „Не знаю, а так Чогось ніби страшно і жалко“. — „Тьфу, що ти морочиш? Ти ясно кажи!“ Озлився. — „Ба, ясно ! Якби то Я сам знав ! Здається, здоровий, а десь Болить щось, гризе мене скрито. „Все хочеться думать про наше життя. А що в нім було ? Біганина За крейцаром* 2), здирство, ошука, брехня, А щастя — ну, хоч би година !“ — „Ти стікся3)!— говорю. —А діти? Чи ж ти Не рад прихилити їм неба ? Хіба не здорові, не гарні ростуть? Що ще за рожна 4) тобі треба ?“
- ) Кріда — банкротство.
2) Крейцар — копійка. 3) Стікся — з польськ. сказився. і) Рожна — ріг, роїатий чорт. 133
