Було троє в нас діток, Та на радощі родинні Моє серце Бог замок !). Прийду, буркну, крикну, вдарю. Та й у двір біжу оп'ять, Як той пес куса щенята, Панську руку йде лизать. Втім прийшов рік тридцять перший, Рік холери, рік тісний, І в мою сім'ю і душу Разом грянув грім страшний. Ніч'іо в дім наш, наче злодій, Ангел смерти загостив — Жінка, діти тої ночі Всі померли, мов скосив. Крики їх, стогнання, муки, Ті страшні конання всі Потрясли мя, сину, перший Раз до глибини душі. Бачучи їх сині лиця, Почорнілії уста, Чув я, як внутрі у мене Прірва твориться пуста, А на дні її глибоко Ворухнулась чорна гадь2), І страшне щось, несосвітне3) Почала шептать, сичать : „Бач, що тут добра і щастя Бог у тебе, пса, забрав ! Так і треба ! Ти ж ще вчора Не любив їх і не знав ! Ти не смій за ними плакать ! 0 Замок — замкнув. 2) Гадь — гадюка. 3) Несосвітний — темний, безуразний.
