І жене їх з місця, мене То в один, то в другий бік Невгомоннії, мандрують І воюють весь свій вік. За сто діл беруться, кожне їм ведесь, і все щось їм Не дає пустить коріння, Зупинитись на однім. Люди нашої натури Дивляться на них, немов На безумних, посміються, Похитають головов, І спокійні. Ой, і сам я Часто тим гріхом грішив, Поки мя тяжкий трафунок *) І нших мислей не навчив. IX. „Ще як панщину робив я, А громада зла була, Сталось так одного року : Обікрали мя до тла, Всю комору, всю обору ! Ані панщину робить — Я з тяглом ставав—ні жить чим, Ні данину заплатить. Затягнув я довг у пана, Триста римських. Посправляв, Що потрібно, довг щороку, гатами * 2) платити мав. Через рік мя знов обкрали І прийшлось мені оп'ять
- ) Трафунок — з німецького, випадок.
2) Рата — частина на певний строк.
