Він мені, бач, отворив ! Як він гриз мене, що Шльому В світській школі1) я не вчив ! Що тепер хлоп без науки!.. А ти знаєш, він скінчив Вік свій в мене, тут, в тій хаті ! Ну, такий вже чоловік, Знать, не міг у власній хаті, В розкоші скінчити вік. Бачиш ти, він був бездітний, А як вмерла жінка, тут Він задумав весь маєток Для бідноти повернуть. Та не так, як другі роблять, Що своєї смерти ждуть, А відтак запишуть суму. Йде той гріш, немов на гріх, Через Бог зна скільки руки, А в них тане, наче сніг. І заким дійде до діла, Вже до половини зник: Дармоїди обловились, А для бідних вийшов пшик. Не такий був Шая Ляйб мій ! Сам він руки засукав І шпиталь для бідних в Жовкві Своїм коштом збудував. Далі лазні дві жидівські : В Кристинополі одну, Другу в Раві, і в них мікви * *), Все, що там потрібно… Ну, Все добро так розділивши, Припровадивши все в лад, де
- ) Цебто вчив у жидівському хайдері, а не в школі,
вчаться всі.
- ) Басейн для миття. (їв. Фр.).
182
