Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/471

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Погода в мандрівці — великая річ!
Як гори покриються мглами,
Нічого не видно. Та жаль, що її ж
Не мож було взять до програми.

Все інше — вже річ комітету: їда
(За вашії гроші!), забава
І відчити й спів, молоко і вода,
Нічліг, і гризота і — слава.

Поки всі ті дива і красу, що вас жде,
Розверну перед вами подрібно,
Позвольте ласкаво порадить вам ще,
Що взяти в дорогу потрібно.

Перед всім треба знать, що мандрівки аж дві,
Мала і велика в цю пору.
Мала — в гори стрийські, велика ж по ній —
В преславну Чорногору.

Обі потривають днів двадцять і п'ять
З Дрогобича до буковинських
Гір; хто хоче йти на обі, мусить взять
Щонайменше тридцять ринських.

Хоч то комітет на акафист дає,
Щоби Бог дав погоду хорошу,
Та все ж у кого параплі[1] який є,
То з собою узять його прошу.

І босо по горах ледве хто піде,
Там шутер, кропива і терня;
Хто легкі й міцні черевики візьме,
То ручу: в подертих поверне.

  1. Параплі (з франц.) — зонт від дощу