Ця сторінка ще не вичитана
1. НАРОДНЯ ПІСНЯ. (Сонет). Глянь на криницю, що із стіп могили В степу сльозою чистою журчить ; В її оці личко місяця блищить І сонця промінь грає в чистій хвилі. З грудей землі б'ють водянії жили. Струї живої рух не кінчиться й не спить, Вода ж погожа тисячі живить Весни дітей, що вкруг її обсіли. Криниця та з чудовими струями — То люду мого дух, що, хоч у сум повитий, Співа до серця серцем і словами. Як початок тих струй усім закритий, Так з темних джерел ті слова повстали, Щоб чистим жаром серце запалити. 1873. 2. МОЯ ПІСНЯ. Весна воскресла й облила Природу морем красоти, Мов мати доню вквітчану взяла В любви обійми й доброти, її вже подув благодатний 209
