Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/493

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Не думаю сталевий меч,— Ми шляхом мира йдем ; Тільки науки й правди меч Врагів спалить вогнем. Вперед, ви юні сили, враз ! Оружтесь тим мечем ! Зачався бій і час на нас. Врага ми рознесем. Та ж сильне рам'я молоде І грому сила в нім, І хрест огнистий нас веде, — Хто ж видержить той грім? Вперед, брати 1 Пора вже раз Зламать ляхів ярмо. Нема в них сили проти нас, Вони гнилі давно. Вони, як кажуть, браття нам, Слав'яни так, як ми ; Чи ж братня це любов, братам Бажать лиш зла і тьми? Чи ж братня це любов, братам Жорстоко видирать, Що найдорожче їх душам, їх нищить і здирать ? Чи ж братня це любов, братів За ближніх не вважать? Вони нас вчать любови слів, Самі ж їх не держать. 216