Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/50

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Сміло аж до смерти Хрест важкий нести ! Правда проти сили ! Боєм против зла! Між народ похилий Вільности слова! З світочем науки Проти брехні й тьми Гей, робучі руки, Світлії уми ! Ще те не вродилось Гостреє залізо, Щоб ним правду й волю Самодур зарізав ! Ще той не вродився Жар, щоб в нім згоріло Вічне діло духа, Не лиш утле тіло ! З квітня 1880. V. ІДЕАЛІСТИ. Під пнем перегнилим в болоті гнилому Вертяться, клубляться дрібні червяки : 1 вродились, виросли й гинуть у ньому, А другі їх тілом живуть залюбки. ІІ сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній Десь сонце горить у всім чарі весни, А в сонця промінню, у радості вічній Гуляють і золотом сяють вони.