Ця сторінка ще не вичитана
Серед хвиль і піни й шуму Чайка утлая несеться; Крутить нею й кида море, Ось-ось чайка розіб'ється. А на чайці одинокий Без весла рибак сидить І спокійно, мов байдужно, На тривогу хвиль глядить. Його серця не тривожить Образ смерти серед фаль*). Чи життя йому набридло ? Чи життя йому не жаль ? Я не знаю. Він на хвилі Погляда, мов на рідню. „Грайте милі ! А мій човник Видержить ще не одну“. Серед шуму, клекотання Тужну думку він завів, Хоч глушить, мов голос мушки, Страшна буря його спів. Він співає про вік давній, Про щасливий предків час, Про лицарські бої славні, Про блиск слави, що погас. Довго, тужно він виводить На хисткім, слабім човні, Хоч в найближчій, може, хвилі Втихне спів на моря дні. 1876 р. Фаля — хвиля. 245
