Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/558

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Хоч пропадь, але не зрадь ! Кожний думай, що на тобі Мілійонів стан стоїть, Що заї долю мілійонів Мусиш дати ти одвіт. Кожний думай : тут, в тім місці, Де стою я ув огні, Важиться тепер вся доля Величезної війни. Як подамся, не достою, Захитаюся, мов тінь,— Пропаде кривава праця Многих, многих поколінь. У таких думках держися І дігей своїх ховай ! Коб лиш чистая пшениця,— Буде паска й коровай. „Чи побіди довго ждати? Ждати довго !“ То й не жди ж ! Нині вчися побіджати, Завтра певно побідиш. Та ж недаром пробудився Український жвавий рід. Та ж недаром іскри грають У в очах тих молодих ! Чей нові мечі засяють У правицях, у твердих. Довго нас недоля жерла, Досі нас наруга жре, Та ми крикнім : „Ще не вмерла, Ще не вмерла і не вмре !“ 1898 р.