Ця сторінка ще не вичитана
Що вам душу стрясе, То мій власний жаль, Що горить в ній, то се Моїх сліз хрусталь. Бо нап'ятий мій дух, Наче струна-прім : Кожний вдар, кожний рух Будить тони в нім. 1 дарма, що пливе В них добро і зло,— В пісні те лиш живе, Що життя дало. 7 березня 1884. III. СПІВАКОВІ. Будь ти, співаче, як Божа пшениця, Пісня твоя — золотеє зерно ! Скоро в лушпині доспіє воно, Колос униз починає хилиться. Знає той колос, стебло і лушпина, Що для зерна вони тільки й росли, Що лиш тоді воно повне, коли Весь живий сок свій в нім зложить ростина. Знає той колос, стебло і лушпина, Що як доспіє зерно золоте, Серп їх нещадний зітне і змете, І що зерно те їх смерти причина. Алеж, леліючи в темній обслоні Сочні зерняточка, знає стебло, 75
