Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/111

Для болю дужчого велів
Солити свіжу рану,
Та тим ще злість не наситив
Мучительську, погану.

Живе ще тіло у бочки
Велів він натоптати,
Поганцям хтів таким, як сам,
Ті мощі в дар післати.

Не допустив всесильний Бог
До крайнього скандалу,
Щоб мощі праведника йшли
Поганцям на поталу.

Три дні й три ночі вітер бив
Судно на Чорнім морі.
Вже думав цар: „Скінчився світ,
Погасло сонце й зорі“.

Аж сам Селедій мученик
На них змилосердився,
І моряку одному в сні
Прославлений явився.

І мовив: „Бог за смерть мою
Карати вас не буде,
Та труп мій ви везіть на Русь
Між православні люди.

„Нехай вони в великий піст
Живуть із тіла мого
І славлять Бога й згадують
Селедія святого.

„Хай постять так, як постив я,
Доступлять в Бога ласки,
Їдять мене і воду п'ють
І ждуть Святої Паски.