На що розумний чоловік, а часто
Говорить: „Господи, коли б вже раз
Москаль прийшов! Таке вже всюди здирство
Пішло. Москаль би все те скасував,
Зробив порядок, полегшу якусь
На бідний люд.“
— Ой, певно, що би треба
Твердої тут московської руки!
Чи чули ви, пани ото заводять
Якісь там шарварки[1] нові. То ніби
Говорять хлопам: чотири дні до року
Повинен кожний нумер[2] відробити
Коло гостинця.[3] А то все брехня,
Їм не гостинець в голові. Плювати
Їм на гостинець! Як лиш люди вийдуть
На ті гостинці, то пани пішлють
Свою двірню з палками, нагайками,
І всіх на панський лан переженуть.
І панщину навернуть: чотири дні
Щотижня кожний мусить відробляти.
— Не може бути? Хто тобі казав?
— Плети дурний, не може бути! Вже то
Я чув про це від розумніших трохи,
Ніж я та й ти. Пани дістодь то навіть
Вже й цісаря підпали, й цісар їм
Усе те затвердив і підписав.
— Ой, лишенько! Тепер то ми пропали!
— Воно то бач: пропали або ні.
Пани ще досі криються з тим дуже,
Не признаються, щоб народ відразу
Не роздразнити, а найголовніше:
Бояться Москаля.
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/140
Ця сторінка вичитана
