Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/157

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
V
Лист із Бразилії

Сусіди любі! Пише вам Олеся.
Ми всі здорові й добре нам ведеся.

Сім місяців оце мовчали ми,
Ах на кінці мандрівки стали ми.

Серед лісів тут живемо в бараці
І маємо страшенно много праці.

Рубаєм дерева на сяжень грубі —
Одно два дні довбем, сусіди любі!

За рік оттак чень буде чистий морг,
То будем сіять. Живемо на борг.

Боргує нам уряд, покіль до свого,
Курузи, бульбу, сіль — і більш нічого.

Не розлучали нас і на п'ять хвиль…
До міста маємо п'ятнадцять миль.

В лісах, під горами… Та ми не ропчем,
Доріг нема, стежки, дасть Біг, протопчем.

Та ви цікаві, як нам до води
Доїхалось, а потім аж сюди.

До Відня їхали спокійно вкупі;
У Відні нас три дні держали в цюпі.[1]

  1. Цюпа — тюрма.