Ця сторінка вичитана
Ти стрілиш очима — і горе
Розвієсь, мов мла на версі;
Всміхнешся — й розбурхане море
Поклониться твоїй красі.
III
Ользі С.
Найгарніша для нас
Заграничная квітка;
Найлюбіше лице,
Що стрічається зрідка.
Найчистіша сльоза
Причарована штукою;
Найвірніша любов
Усвячена розлукою.
IV
О, розстроєна скрипка, розстроєна!
Стільки рук нетямущих, брудних
Доторкалося струн чарівних, —
І вона їх розстроєм напоєна.
Ріже вухо страшними акордами,
У тонац'ї ніяк не встоїть…
Де ти, майстре, щоб вмів настроїть,
Оживить її співами гордими?
