Ця сторінка ще не вичитана
І Не л'Ьпо лн нибяшеть, братів?.. Чи не добре б нам, брати, зачати Скорбне слово у скорботну пору, Як мужам до мужеського збору, Не як дітям у дзвінки бряжчати? Вирядім ми слово до походу 4 Не в степи куманські безконечні, А в таємні глибини сердечні, Де кують будуч.ину народу. Потопчімо там полки погані, Що летять на душу, як тривога, Смагу сиплють з огняного рога І кинжал ще обертають в рані. Вирвім з коренем ту коромолу, Що з малого гріх великий робить, Що нечайно брата братом гнобить, Щоб засісти з ворогом до столу. Чи ще мало в путах ми стогнали? Мало ще самі себе ми жерли? Чи ще мало нас у ликах гнали? Чи ще мало одинцем ми мерли? 221
