Ця сторінка ще не вичитана
V Се у Римі кричать подт» саблямн половецкнки. Крик серед півночі в якімсь глухім околі. Чи вмер хто й своякиридають по вмерлому? Чи хто поранений конає в чистім полі? Чи плачуть сироти ограблені і голі, Без батька-матері, без хліба і без дому? Невідомий співак походу степового… Замісто струн нап'яв він тетиви спижеві, Давно забуту рать з сну будить вікового І до походу знай накликує нового „За землю руськую, за рани Ігореві“. Давно забута рать в забутій спить могилі; І Ігор спить і з ним все плем'я соколине, Лиш крик поета ще лунає в давній силі, Байдужість сірая куняє на могилі, А кров із руських ран все рине, рине, рине. 226
