Ця сторінка ще не вичитана
VII А любо испити шелоном-ь Дону. І досі нам сниться, І досі маниться Блакитного того Дону Шоломом напиться. Від роду до роду Цю далеку воду Ми співали-споминали, Як мрію-свободу. Якби то нам з Дону Та не було грому, То вже б ми над Бугом, Сяном Не дались нікому. Якби то над Доном Стали ми рядами, Залізними панцирями Сперлися з ордами! Були би ми „Полю“ Шляхи заступили, Золотими шоломами З Дону воду пили. Була б нас не рвала Степовая птаха, Якби на Дону стояли Чати Мономаха. 228
