XII Рече беауменк ви сердці своє», ЯКО НІіСТЬ Богь. Говорить дурень в серці своїм: „Єсть Бог і єсть він Богом моїм! Його я в серці своїм чую, В ньому я днюю, з ним ночую. Він береже мене мов мати: Що я роблю, він мусить знати; Що я роблю і що говорю; Він в моїх радощах і в горю Він в моїх думах, в моїх мріях, І в моїх жалощах, надіях. „На нього я поклав надію, * І все, що дію, з ним я дію; Що мовлю, в ньому коріниться, Всіх моїх мислей він криниця; І кожний відрух серця мого Почався в нім і йде до нього. Мене він любить як дитину, Пильнує, тішить без упину, І всі діла мої нотує, І шлях мій до мети простує. „Він світ создав і сонце й зорі, Завісив землю у просторі, Накрив її небес покровом — Одним лише всевладним словом: Своїм „Да будет“ всемогучим, 238
